1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.
2 Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.
3 Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,
4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.
5 Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!
6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.
7 Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.
8 Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.
9 Бо ви пам’ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,
12 просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

1 до Солунян 2:1-12.