Текст стихотворения Ліна Костенко — А й правда, крилатим ґрунту не треба:
А правда, крилатим грунту не треба,
Землі немає, то буде небо,
Немає поля, то буде воля,
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому напевно, правда пташина,
А як же людина?
А що ж людина?
Живе на землі, сама не літає,
А крила має…
А крила має…
Вони ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти й довір’я,
У кого — з вірності у коханні,
У кого — з вічного поривання,
У кого — з щирості до роботи,
У кого — з щедрості на турботи,
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії,
Людина ніби-то не літає,
А крила має…
А крила має…