20. І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! 21. І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм… 22. А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. 23. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, 24. бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

(Від Луки 15:20-24)